непритомніти

НЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш, недок. Втрачати свідомість; зомлівати.

— Приймаю командування! — вигукнув Орлюк, випірнувши на мить у буття й знову непритомніючи (Довж., І, 1958, 306);

Аж тепер відчув [Олег], що непритомнів з перенапруги (Ле, Клен. лист, 1960, 167).

Значення в інших словниках

1. непритомніти — (впадати в непритомність) зомліти, мліти, (часто) умлівати.  Словник синонімів Полюги
2. непритомніти — неприто́мніти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. непритомніти — НЕПРИТОМНІТИ – ОПРИТОМНІТИ Непритомніти, знепритомніти. Втрачати свідомість; зомлівати. Довго ще в касарні Леся мордували. Непритомнів, падав – то тягли назад... (Л.Забашта); – От двоє дітей у Мокрини, бачили вони ложку молока?...  Літературне слововживання
4. непритомніти — Зомлівати, втрачати пам'ять <�свідомість>, впадати в забуття <�безпам'ять, непам'ять>, тратити тяму.  Словник синонімів Караванського
5. непритомніти — -ію, -ієш, недок. Втрачати свідомість; зомлівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. непритомніти — НЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш, недок. Втрачати здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлівати. – Приймаю командування! – вигукнув Орлюк, випірнувши на мить у буття й знову непритомніючи (О. Довженко); Аж тепер відчув [Олег], що непритомнів з перенапруги (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
7. непритомніти — НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність); МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), ОБІМЛІВА́ТИ розм., ОБМИРА́ТИ розм., ОМЛІВА́ТИ рідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби).  Словник синонімів української мови