непритомніти
НЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш, недок.
Втрачати здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлівати.
– Приймаю командування! – вигукнув Орлюк, випірнувши на мить у буття й знову непритомніючи (О. Довженко);
Аж тепер відчув [Олег], що непритомнів з перенапруги (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)