неприторенний

НЕПРИТОРЕ́ННИЙ, а, е, розм.

Для якого дуже характерні певні негативні ознаки, якості (перев. про дурня, шахрая, ледаря, п'яниці, злодія, негідника тощо); несосвітенний, невиправний, пропащий.

–Ти, Хомо, є неприторенний злодій! – прорекла Дармограїха, наче піп із амвона (Є. Гуцало);

Наведе із собою п'яниць неприторенних (Сл. Б. Грінченка);

// Уживається як лайливе слово.

[Софія:] Докажу я, на всіх докажу, не виховаєтесь!.. [Репиха:] Навіжена, неприторенна!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. неприторенний — Нездарний, (реґіоналізм) Жінко, ти каланице моя неприторонна. [Лч. 11]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. неприторенний — неприторе́нний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. неприторенний — див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. неприторенний — -а, -е, розм. Який відзначається великою мірою негативної ознаки; несосвітенний. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неприторенний — НЕСОСВІТЕ́ННИЙ розм. (про людину — для якого дуже характерні певні негативні ознаки, якості: перев. про дурня, шахрая, ледаря, п'яницю, злодія, негідника тощо), НЕСУСВІ́ТНИЙ розм., НЕПРИТОРЕ́ННИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. неприторенний — Неприторе́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неприторенний — НЕПРИТОРЕ́ННИЙ, а, е, розм. Який відзначається великою мірою негативної ознаки; несосвітенний; // Уживається як лайливе слово. [Софія:] Докажу я, на всіх докажу, не виховаєтесь!.. [Репиха:] Навіжена, неприторенна!.. (Кроп., III, 1959, 78).  Словник української мови в 11 томах