неприязнь

НЕПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. Неприязне, недружелюбне, вороже ставлення; неприхильність до кого-небудь.

Неприязні та сварки з ним у нас не було ніколи (Фр., І, 1955, 260);

Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі (Горд., II, 1959, 284);

— Ми не повинні з вами неприязнь один до одного відчувати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 67).

Значення в інших словниках

1. неприязнь — непри́язнь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. неприязнь — Неприязність, неприхильність, антипатія, с. антагонізм, ворожість.  Словник синонімів Караванського
3. неприязнь — [неиприйаз(')н'] -н'і, ор. -н'у  Орфоепічний словник української мови
4. неприязнь — -і, ж. Неприязне, недружнє, вороже ставлення; неприхильність до кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неприязнь — НЕПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. Недружелюбне, вороже ставлення; неприхильність до кого-небудь. Неприязні та сварки з ним у нас не було ніколи (І. Франко); Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі (К. Гордієнко); – Ми не повинні з вами неприязнь один до одного відчувати (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
6. неприязнь — ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. неприязнь — Непри́язнь, -ні, -ні, -зню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)