неприязно

НЕПРИ́ЯЗНО.

1. Присл. до непри́язний.

Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стривожену чимсь (Коцюб., І, 1955, 277);

— На яку тему ви приїхали читати лекцію? — сухо й неприязно запитав Оксен (Тют., Вир, 1964, 101).

2. перен., у знач. присудк. сл. Непривітно, похмуро.

Тремтить якийсь вогник здалека, — Се певне в хатині лісній; Мене той вогонь не привабить: Неприязно в хаті сумній (Л. Укр., IV, 1954, 95).

Значення в інших словниках

1. неприязно — непри́язно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неприязно — 1》 Присл. до неприязний. 2》 перен., у знач. присудк. сл. Непривітно, похмуро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неприязно — НЕПРИ́ЯЗНО. 1. Присл. до непри́язний. Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стривожену чимсь (М. Коцюбинський); – На яку тему ви приїхали читати лекцію? – сухо й неприязно запитав Оксен (Григорій Тютюнник). 2. перен., у знач. присудк. сл.  Словник української мови у 20 томах
4. неприязно — Непри́язно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. неприязно — Неприязно нар. Непріязненно, недружелюбно.  Словник української мови Грінченка