неприязний
НЕПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який не виявляє приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших; вороже, недружелюбно настроєний до кого-, чого-небудь.
Ти осталась Стара і немощна. Людей, Людей неприязних благаєш І Христа ради простягаєш Коло зачинених дверей Старії руки (Шевч., II, 1963, 260);
До жінки став [Новітний] якийсь.. неприязний, від дітей держався здалека (Фр., IV, 1950, 494);
— Якась ти неприязна до людей стаєш (Гур., Новели, 1951, 48);
// Який виражає або містить у собі неприязнь, недружелюбність, ворожість.
— Учениця відчуває неприязне ставлення до себе однокласниць (Донч., V, 1957, 251);
Катерина подивилась на маму з неприязним співчуттям (Вільде, Сестри.., 1958, 445).
Словник української мови (СУМ-11)