неприязний

непри́язний

-а, -е.

Який не виявляє приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших; вороже, недружньо налаштований щодо кого-, чого-небудь.

|| Який виражає або містить у собі неприязнь, недружелюбність, ворожість.

Значення в інших словниках

1. неприязний — непри́язний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприязний — НЕПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який не виявляє приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших; вороже, недружелюбно настроєний до кого-, чого-небудь. Ти осталась Стара і немощна.  Словник української мови у 20 томах
3. неприязний — НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який неприхильно ставиться до кого-, чого-небудь), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (який не виявляє лагідності, привітності в ставленні до кого-небудь). Щоб..  Словник синонімів української мови
4. неприязний — Непри́язний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. неприязний — НЕПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який не виявляє приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших; вороже, недружелюбно настроєний до кого-, чого-небудь. Ти осталась Стара і немощна.  Словник української мови в 11 томах
6. неприязний — Непри́язний, -а, -е Непріязненный, недружелюбный. Прощай, світе, прощай, земле, неприязний краю! Шевч. Де вона й вродилась така неприязна. МВ. (О. 1862. III. 58).  Словник української мови Грінченка