непрозорий
НЕПРОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який не пропускає через себе промені світла; який не просвічує наскрізь.
В кутку на покуті, од малесеньких віконець з непрозорими шибками, було сливе поночі (Н.-Лев., III, 1956, 324);
Під дією світла знижується якість молока. У нас значна кількість молока надходить в продаж в непрозорій тарі з спеціального паперу (Хлібороб Укр., 4, 1967, 47).
2. У якому не можна нічого розглядіти.
— Застогнав [ведмідь] — так тяжко, так жалібно, мов грішна душа на муках, — і повалився додолу, щез у непрозорій пітьмі (Фр., IV, 1950, 26);
Наліг туман на воду й береги, Густий і непрозорий (Рильський, II, 1960, 198);
*Образно. [Мавка:] У тебе голос чистий, як струмок, а очі — непрозорі (Л. Укр., III, 1952, 216).
Словник української мови (СУМ-11)