нерадісно
НЕРА́ДІСНО.
1. Присл. до нера́дісний.
Він нерадісно волікся за отарою, немов загубив що або ішов на кару (Мирний, IV, 1955, 27).
2. у знач. присудк. сл. Охопило почуття смутку, печалі.
[Наталя:] Коли на душі важко та нерадісно, то жарти і співи не милі! (Мирний, V, 1955,14);
— А мені без нього [сина] — нерадісно. Прийдеш додому — порожньо (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 313).
Словник української мови (СУМ-11)