нерадісний
НЕРА́ДІСНИЙ, а, е.
1. Який містить у собі що-небудь сумне; сповнений суму, печалі.
Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю… (Мирний, IV, 1955, 52);
До Свирида приходили спомини,.. похмурі, нерадісні, а часто й страшні (Дім., І будуть люди, 1964, 98);
// Який викликає не радість, а почуття смутку, печалі.
Я вже засумував був од деяких нерадісних чуток (Коцюб., III, 1956, 361);
Я теж люблю. Палка, важка, Нерадісна моя любов (Фр., XIII, 1954, 143).
2. Охоплений почуттям смутку, печалі і т. ін.
Пріська повернула додому сумна та нерадісна (Мирний, III, 1954, 26);
— Наталю! Чом ти така нерадісна? (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 313);
*Образно. Тече прозора, як сльоза, Нерадісна вода (Воронько, Три покоління, 1950, 29).
Словник української мови (СУМ-11)