несамовитість
НЕСАМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Стан за знач. несамови́тий 1.
Евеліна в нестямі, охоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Рибак, Помилка.., 1956, 261);
Килигей накинувся на них розлючений до несамовитості (Гончар, Таврія.., 1957, 344).
Словник української мови (СУМ-11)