нескоро
НЕСКО́РО, присл.
1. Не дуже швидко, не зразу.
— Його покликано туди? — Егеж, покликано, — нескоро, роздумуючи, як його сказати, одказала Оришка (Мирний, IV, 1955, 196);
— Дмитре, ти мене шукав? — нескоро, з тугою і прихованою надією питає [Марта] його (Стельмах, II, 1962, 352);
// Не за короткий відрізок часу.
Скоро казку повідати, та нескоро путь верстати (Забіла, Промені, 1951, 166).
2. Не поспішаючи, повільно.
Паліїха почала читать нескоро, протяжно, як ото у церкві (Морд., І, 1958, 202).
Словник української мови (СУМ-11)