нестямитися

НЕСТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нестя́мляться; недок. і док., від чого і без додатка, розм. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не знати, що робити.

Аж ось двері — рип! — і Василь у хату. Маруся так і нестямилась (Кв.-Осн., II, 1956, 67);

[Мотря:] Тільки що з’явився він у церкві, так наша Хведоска зразу й нестямилася!.. (Кроп., II, 1958, 8);

Вона буде вчитись на фрезерувальника! А може, відмовитись? Ще ж не пізно. Але як відмовишся? Он батько аж нестямиться від радості (Ткач, Арена, 1960, 193);

Цеповий собака аж нестямиться — гаса по дротові (Головко, II, 1957, 27).

Значення в інших словниках

1. нестямитися — нестя́митися дієслово недоконаного і доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нестямитися — Нетямитися, чманіти, чуманіти; док. НЕСТЯМИТИСЯ, знетямитися, сильно розгубитися, с. сторопіти, остовпіти, обараніти; пор. НЕЗЧУТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. нестямитися — -млюся, -мишся; мн. нестямляться; недок. і док., від чого і без додатка, розм. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не знати, що робити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нестямитися — НЕСТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нестя́мляться; недок. і док., від чого і без дод., розм. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не знати, що робити. Аж ось двері – рип! – і Василь у хату. Маруся так і нестямилась (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. нестямитися — НЕСТЯ́МИТИСЯ розм. (утрачати самовладання від хвилювання, розгубленості тощо), НЕТЯ́МИТИСЯ розм. — Док.: нестя́митися, знетя́митися. Аж ось двері — рип! — і Василь у хату. Маруся так і нестямилась (Г. Квітка-Основ'яненко); Хмельницький нетямився від гніву (Я. Качура). — Пор. 1. божево́літи.  Словник синонімів української мови
6. нестямитися — Нестя́митися, -млюся, -мишся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нестямитися — Нестя́митися, -млюся, -мишся гл. Не опомниться; быть внѣ себя. Козак од радости нестямивсь, що князь виходе битись з ним. Котл. Ен. VI. 82.  Словник української мови Грінченка