нетвердо
НЕТВЕ́РДО. Присл. до нетверди́й.
Важко дишучи, нетвердо ступаючи, пройшовся він по хаті раз, удруге (Мирний, І, 1954, 325);
Гнат надто нетвердо себе почував, і це найдужче гнітило його (Горд., II, 1959, 228).
Словник української мови (СУМ-11)