нечупара
НЕЧУПА́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що нечепу́ра.
— Кара божа, не дівка, — сердилась вона знову: — ти як голову вичесала? Хто тебе візьме таку нечупару?.. (Коцюб., II, 1955, 31);
Опинившись під окупантами, Дорка зовсім чомусь занехаяла себе: не вмивалася, ходила нечупарою, нечісаною, на ногах виразки, одежа пошматована, — старченя та й годі (Ю. Янов., Мир, 1956, 71).
Словник української мови (СУМ-11)