нечупара

НЕЧУПА́РА, и, ч. і ж., розм.

Людина, яка в побуті, одязі, особистих речах і т. ін. не дотримується чистоти, порядку, правил гігієни; нечепура.

– Кара божа, не дівка, – сердилась вона знову: – ти як голову вичесала? Хто тебе візьме таку нечупару?.. (М. Коцюбинський);

Опинившись під окупантами, Дорка зовсім чомусь занехаяла себе: не вмивалася, ходила нечупарою, нечісаною, на ногах виразки, одежа пошматована, – старченя та й годі (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. нечупара — нечупа́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. нечупара — див. брудний; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. нечупара — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що нечепура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нечупара — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний).  Словник синонімів української мови
5. нечупара — Нечупа́ра, -ри, -рі; -па́ри, -па́р = нечепу́ра  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нечупара — НЕЧУПА́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що нечепу́ра. — Кара божа, не дівка, — сердилась вона знову: — ти як голову вичесала? Хто тебе візьме таку нечупару?.. (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. нечупара — Нечупара, -ри об. = нечепура.  Словник української мови Грінченка