неясно
НЕЯ́СНО. Присл. до нея́сни́й.
Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока.. начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи, що неясно білілись скрізь по винограднику (Коцюб., І, 1955, 278);
В хаті неясно блимав маленький каганчик (Собко, Шлях.., 1948, 79);
Тупіт [коня] ближчає, неясно доносяться два голоси (Стельмах, І, 1962, 401);
Йому здавалось, що надто неясно він висловився (Досв., Вибр., 1959, 337);
// у знач. присудк. сл. Не зовсім зрозуміло.
— Неясно мені, чого ти й досі тут? (Гончар, Тронка, 1963, 265).
Словник української мови (СУМ-11)