неясно
НЕЯ́СНО.
Присл. до нея́сни́й.
Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока .. начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи, що неясно білілись скрізь по винограднику (М. Коцюбинський);
В хаті неясно блимав маленький каганчик (В. Собко);
Тупіт [коня] ближчає, неясно доносяться два голоси (М. Стельмах);
Йому здавалось, що надто неясно він висловився (Олесь Досвітній);
// у знач. присудк. сл. Не зовсім зрозуміло.
– Неясно мені, чого ти й досі тут? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)