неясний
НЕЯ́СНИ́Й, нея́сна́, нея́сне́.
1. Якого погано видно; який не чітко виділяється своїми контурами.
Неясною купою зачорніло впереді якесь забудовання (Г. Хоткевич);
В рожевому тумані, мов тіні, сновигали люди, з'являлись і щезали неясні обриси хат (М. Коцюбинський);
Крізь густий туман ми помітили неясні ознаки берега (Ю. Яновський);
Очі її бачили тільки неясні контури палацу і постать пана (М. Стельмах);
// Те саме, що неяскра́вий.
Місяць повний, але неясний, стояв високо (І. Нечуй-Левицький);
Від нагорілої свічки здіймався неясний світ (Панас Мирний).
2. Який важко розібрати – зором, слухом і т. ін.; нерозбірливий.
Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт... (Панас Мирний);
Долітали неясні звуки розмови пасажирів, що розташувались на ніч недалеко над шляхом (М. Трублаїні).
3. Про почуття, спогади, уявлення тощо – не зовсім усвідомлений, не чітко оформлений.
Якесь неясне почуття, якась незрозуміла тривога непокоїла Олега (О. Донченко).
4. Не зовсім зрозумілий; причини якого важко встановити, у якому важко розібратися і т. ін.
– В обстановці багато ще неясного і перш за все – чи долежить зброя до ночі (А. Головко);
З неясних причин Зупинився поїзд До семи годин (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)