неясний

НЕЯ́СНИ́Й, нея́сна́, нея́сне́.

1. Якого погано видно; який не чітко виділяється своїми контурами.

Неясною купою зачорніло впереді якесь забудовання (Г. Хоткевич);

В рожевому тумані, мов тіні, сновигали люди, з'являлись і щезали неясні обриси хат (М. Коцюбинський);

Крізь густий туман ми помітили неясні ознаки берега (Ю. Яновський);

Очі її бачили тільки неясні контури палацу і постать пана (М. Стельмах);

// Те саме, що неяскра́вий.

Місяць повний, але неясний, стояв високо (І. Нечуй-Левицький);

Від нагорілої свічки здіймався неясний світ (Панас Мирний).

2. Який важко розібрати – зором, слухом і т. ін.; нерозбірливий.

Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт... (Панас Мирний);

Долітали неясні звуки розмови пасажирів, що розташувались на ніч недалеко над шляхом (М. Трублаїні).

3. Про почуття, спогади, уявлення тощо – не зовсім усвідомлений, не чітко оформлений.

Якесь неясне почуття, якась незрозуміла тривога непокоїла Олега (О. Донченко).

4. Не зовсім зрозумілий; причини якого важко встановити, у якому важко розібратися і т. ін.

– В обстановці багато ще неясного і перш за все – чи долежить зброя до ночі (А. Головко);

З неясних причин Зупинився поїзд До семи годин (П. Усенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me