низькопоклонник
НИЗЬКОПОКЛО́ННИК, а, ч., зневажл. Той, хто плазує перед ким-небудь; підлабузник.
Космополіти і низькопоклонники перед буржуазним Заходом заперечували самобутність української мови (Рильський, III, 1956, 63).
Словник української мови (СУМ-11)