низькуватий
НИЗЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи низький.
Без дощу [озимі] — і рідкі, й низькуваті (Гірник, Сонце.., 1958, 30);
— Прямо і не знаю, що такому дорогому гостю треба, — понизила [жінка] і так низькуватий голос (Стельмах, II, 1962, 122).
Словник української мови (СУМ-11)