низькуватий
НИЗЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
Трохи низький.
Без дощу [озимі] – і рідкі, й низькуваті (М. Гірник);
– Прямо і не знаю, що такому дорогому гостю треба, – понизила [жінка] і так низькуватий голос (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)