новачок
НОВАЧО́К, чка́, ч. Те саме, що нова́к.
Микоша оглядав сьогодні актовий зал гімназії — той самий, куди вперше увійшов сім років тому боязким новачком (Полт., Повість.., 1960, 363);
В нашу камеру впустили новачка (Збан., Єдина, 1959, 125);
В 90-х роках Грабовський не був новачком у галузі перекладання української поезії на російську мову (Рад. літ-во, 5, 1964, 94).
Словник української мови (СУМ-11)