новобранець

НОВОБРА́НЕЦЬ, нця, ч. Людина, яку призивають або недавно призвали на військову службу.

Рано-вранці новобранці Виходили за село (Шевч., II, 1963, 15);

Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (Фр., II, 1950, 277);

Лунали команди, зблискували погонами офіцери, сортуючи, муштруючи новобранців (Гончар, Таврія, 1952, 430);

*Образно. Новобранцям поезії і прози треба серцем прислухатися до щирих порад великої натхненниці і вчительки — Комуністичної партії (Вітч., 9, 1963, 155);

*У порівн. [Люда:] Мене випроводили, як новобранця — усією родиною (Голов., Драми, 1958, 145).

Значення в інших словниках

1. новобранець — новобра́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. новобранець — Рекрут, д. некрут, сов. призовник.  Словник синонімів Караванського
3. новобранець — див. воїн  Словник синонімів Вусика
4. новобранець — -нця, ч. 1》 Людина, яку призивають або недавно призвали на військову службу. 2》 перен. Про нового члена якого-небудь колективу, новачка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. новобранець — НОВОБРА́НЕЦЬ, нця, ч. Людина, яку призивають або недавно призвали на військову службу. Рано-вранці новобранці Виходили за село (Т. Шевченко); Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.  Словник української мови у 20 томах
6. новобранець — НОВОБРА́НЕЦЬ (той, кого призивають або недавно призвали на військову службу); РЕ́КРУТ, НЕ́КРУТ розм. (у старій Росії); ПРИЗО́ВНИ́К (той, кого призивають на військову службу). Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.  Словник синонімів української мови
7. новобранець — Новобра́нець, -нця; -бра́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. новобранець — Новобранець, -нця м. Новобранець. Випровожала матусенька сина да у тиї новобранці. Лукаш. 72.  Словник української мови Грінченка