новобранець
НОВОБРА́НЕЦЬ, нця, ч.
Людина, яку призивають або недавно призвали на військову службу.
Рано-вранці новобранці Виходили за село (Т. Шевченко);
Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І. Франко);
Лунали команди, зблискували погонами офіцери, сортуючи, муштруючи новобранців (О. Гончар);
* У порівн. [Люда:] Мене випроводили, як новобранця – усією родиною (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)