новоявлений
НОВОЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. церк. Який недавно з’явився.
Сусідки його, як він зрозумів з їхньої розмови, їхали в столицю на поклоніння до новоявленого чудотворця (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 41).
2. ірон. Який недавно або тільки що приступив до роботи, з’явився, виник.
Новоявлений тренер глянув на хлопця, наче вперше оце побачив (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 138);
Дерев’янко, немов сподіваючись від новоявленого агронома якоїсь каверзи, відступився (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 45);
Новоявлені «ізми», особливо формалізм і натуралізм, вони [К. Маркс і Ф. Енгельс] розглядали як вираз зубожіння, початок занепаду буржуазної культури (Радянське літературознавство, 3, 1964, 25).
Словник української мови (СУМ-11)