новоявлений
НОВОЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. церк. Який недавно з'явився.
Сусідки його, як він зрозумів з їхньої розмови, їхали в столицю на поклоніння до новоявленого чудотворця (Ф. Бурлака).
2. ірон. Який недавно або тільки що приступив до роботи, з'явився, виник; новоз'явлений.
Новоявлений тренер глянув на хлопця, наче вперше оце побачив (І. Цюпа);
Дерев'янко, немов сподіваючись від новоявленого агронома якоїсь каверзи, відступився (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)