новісінький
НОВІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, дуже новий.
Канапка вже стояла в салоні, — новісінька, модного фасону (Л. Укр., III, 1952, 500);
Широкоплечий військовий.. порипував новісінькими чобітьми (Тют., Вир, 1964, 59);
Повз нас пробігали новісінькі величезні паровози (Сміл., Сашко, 1957, 57).
Словник української мови (СУМ-11)