ножака
НОЖА́КА, и, ч. Збільш. до ніж¹.
Ріжуть мене ножакою і б’ють мене ломакою (Номис, 1864, № 505);
— А чи не траплялося вам, у лісі живучи, зі справжніми злодіями стяватися [зустрічатися], з такими, що не пожалує й ножаку в спину встромити, як діло не по його? (Хотк., І, 1966, 87).
Словник української мови (СУМ-11)