нона
НО́НА, и, ж.
1. муз. Дев’ятий ступінь у гамі.
В старовинній [китайській] музиці палаців та храмів народні пісні мають розвиток мелодії на дуже віддалені інтервали, аж до нони і децими, тобто відразу на дев’ятий або десятий щабель від першого звуку (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 110).
2. літ. Строфа з дев’яти рядків, перев. хореїчного розміру і з таким же римуванням.
Словник української мови (СУМ-11)