нотаріат

НОТАРІА́Т, у, ч. Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення.

На міністерства юстиції СРСР і союзних республік покладено справу підготовки і перепідготовки кадрів для системи міністерства юстиції, органів суду, прокуратури, нотаріату (Як побуд. рад. суд, 1948, 37).

Значення в інших словниках

1. нотаріат — нотаріа́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нотаріат — -у, ч. Система органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нотаріат — НОТАРІА́Т, у, ч. Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. Судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства...  Словник української мови у 20 томах
4. нотаріат — нотаріа́т (від нотаріус) система органів, що посвідчують права й факти, які мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і виписок з документів, факту і часу пред’явлення документа тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. нотаріат — рос. нотариат (від латин. notarius — писар, секретар) — система юридичних установ, на які покладено посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення (правових актів).  Eкономічна енциклопедія