нотаріус
НОТА́РІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.
Нотаріуси покликані розв’язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (Рад. право, 6, 1960, 93);
Грицай поїхав.. до нотаріуса; нотаріус засвідчив духовницю (Н.-Лев., IV, 1956, 223);
Запорожець дізнався про те, що батьком Вітрової є ніжинський повітовий нотаріус (Бурл., Напередодні, 1956, 40).
Словник української мови (СУМ-11)