нотаріус

нота́ріус

-а, ч.

Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.

Значення в інших словниках

1. нотаріус — нота́ріус іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нотаріус — [нотар'іус] -са, м. (на) -сов'і /-с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
3. нотаріус — Нотар  Словник чужослів Павло Штепа
4. нотаріус — НОТА́РІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії. Нотаріуси покликані розв'язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (з наук. літ.); Грицай поїхав ..  Словник української мови у 20 томах
5. нотаріус — нота́ріус (від лат. notarius – писар, секретар) службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. нотаріус — Особа, уповноважена державою складати нотаріальні акти, заповіти, посвідчувати власноручність підписів, опротестовувати векселі та чеки.  Універсальний словник-енциклопедія
7. нотаріус — НОТА́РІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії. Нотаріуси покликані розв’язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (Рад.  Словник української мови в 11 томах
8. нотаріус — рос. нотаріус (від латин. notarius- писар, секретар) — службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, доручення тощо).  Eкономічна енциклопедія