нотаріус —
нота́ріус іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
нотаріус —
-а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нотаріус —
НОТА́РІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії. Нотаріуси покликані розв'язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (з наук. літ.); Грицай поїхав ..
Словник української мови у 20 томах
нотаріус —
нота́ріус (від лат. notarius – писар, секретар) службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо).
Словник іншомовних слів Мельничука
нотаріус —
Особа, уповноважена державою складати нотаріальні акти, заповіти, посвідчувати власноручність підписів, опротестовувати векселі та чеки.
Універсальний словник-енциклопедія
нотаріус —
НОТА́РІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії. Нотаріуси покликані розв’язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (Рад.
Словник української мови в 11 томах
нотаріус —
рос. нотаріус (від латин. notarius- писар, секретар) — службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, доручення тощо).
Eкономічна енциклопедія