нуди

НУ́ДИ, ів, мн., розм., рідко. Те саме, що нудьга́ 1, 2.

Раз якось, коли опришки розбрелися з нудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Хотк., II, 1966, 264);

— Ах, як голова болить, — мовила вона сама до себе, — навіть по ночах спати не можу! А се з нудів, я знаю (Л. Укр., III, 1952, 490).

Значення в інших словниках

1. нуди — ну́ди множинний іменник нудьга розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. нуди — -ів, мн., розм., рідко. Те саме, що нудьга 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нуди — НУ́ДИ, ів, мн., розм., рідко. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Раз якось, коли опришки розбрелися з нудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. нуди — НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст.  Словник синонімів української мови