нуди
НУ́ДИ, ів, мн., розм., рідко.
Те саме, що нудьга́ 1, 2.
Раз якось, коли опришки розбрелися з нудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Г. Хоткевич);
– Ах, як голова болить, – мовила вона сама до себе, – навіть по ночах спати не можу! А се з нудів, я знаю (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)