нуда
НУДА́, и́, ж., розм.
1. Те саме, що нудьга́ 1, 2.
Емене́ докучило врешті сидіти на гарячій землі .. Що їй робити, чим заповнити святну нуду? (М. Коцюбинський);
Нуда його [пана] мучила, ніяка робота не йшла до рук, ніяка думка не клеїлася в голові (І. Франко);
Коли пройти ряди цих довгих, монотонних Провулочків, і площ, і вулиць напівсонних, .. Однакові до злості і нуди, – То раптом вийдеш ти на площу нешироку (М. Бажан).
2. Те саме, що нудьга́р.
Не поет, сказать би, просто нуда, Світ йому здавався, як в диму (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)