нунцій
НУ́НЦІЙ, я, ч. Представник римського папи при уряді якої-небудь держави.
Найспритнішого нунція Комулея папа заслав за Дунай, за Дністер, щоби благословити різню між людьми (Ле, Наливайко, 1957, 163);
На різдво приїхав до Києва королевич Владислав з папським нунцієм — кардиналом Боргезе (Тулуб, Людолови, І, 1957, 146).
Словник української мови (СУМ-11)