ньокати
НЬО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поганяти коней вигуком "ньо!".
Він знай цмока та тою удкою усюди помахує, та ньока, та приговорює химерно (Кв.-Осн., II, 1956, 232);
Циган зануздав кобилу і ньокає (Свидн., Люборацькі, 1955, 92).
Словник української мови (СУМ-11)