нюня
НЮ́НЯ, і, ч. і ж., зневажл. Безхарактерна людина; плаксій.
Він говорив, і чорні брови мов налились йому від крові..: — Не козаки, а нюні ви! (Сос., І, 1957, 443);
— Сам жалій скільки хочеш і кого забагнеться, а себе — цур! Бо як почнеш себе жаліти, то не людина з тебе вийде, а казна-що — кваша, нюня, солопій..! (Григір Тют., Деревій, 1969, 46).
Словник української мови (СУМ-11)