нюхнути
НЮХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до ню́хати.
Песик нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав на передні лапи (Хор., Ковила, 1960, 36);
Нюхнув [сотник] разів тричі кріпкої роменської кабаки (Кв.-Осн., II, 1956, 152);
Великий сірий пацюк швидко повів вусами й непевно нюхнув повітря (Донч., II, 1956, 10).
Словник української мови (СУМ-11)