нівечення
НІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ні́вечити.
— Та що ж його робити?— в розпуці питала Марися, дивлячись на нівечення її добра (Фр., IV, 1950, 455);
Що всяка капіталістична нація несе технічний прогрес і усуспільнення праці ціною калічення і нівечення виробника, — це встановлено вже давним-давно (Ленін, 1, 1969, 382).
Словник української мови (СУМ-11)