нікчема
НІКЧЕ́МА, и, ч. і ж., зневажл. Ні на що не здатна людина.
А цей Гузир може подумати, що він справді нікчема і нічого не зуміє зробити (Мик., II, 1957, 331);
Вона пиляла сина весь час.. Пиляла й пиляла безупинно, поки зробила з нього боягуза, нікчему (Хижняк, Невгамовна, 1961, 159).
Словник української мови (СУМ-11)