ніт
НІТ, присудк. сл., заст.
1. Нема.
Борода, як у старого, а розуму ніт і за малого (Номис, 1864, № 6357);
Я зійшов цілий світ — Мені щастя, ні долі ніт… (Чуб., V, 1874, 476).
2. у знач. част. Ні.
— Чи, може, я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Мирний, V, 1965, 240).
Словник української мови (СУМ-11)