нітрохи
НІТРО́ХИ, присл. Те саме, що ніскі́льки 2.
Ця мова [адвоката] нітрохи Петра не заспокоїла (Март., Тв., 1954, 121);
Нітрохи дивним не здавалось, Що з гудінням, з рокотом громів У тумані вранішнім зливались Голоси жагучих солов’їв (Рильський, II, 1960, 15);
На здивування старого Арсен нітрохи не образився й відповів цілком спокійно (Дмит., Розлука, 1957, 308).
Словник української мови (СУМ-11)