нічий
НІЧИ́Й, я́, є́, займ.
1. запереч. Який нікому не належить.
[Йоганна:] Він нам говорив про царство боже, де.. люди уже не женяться й не віддаються, де кожна жінка нічия (Л. Укр., III, 1952, 163);
Над нічиєю землею щохвилини злітали ракети (Ю. Янов., II, 1954, 13);
Мабуть, за власне вгіддя він не сварився б з таким запалом, як сварився зараз за це нічиє узлісся (Гончар, III, 1959, 404).
2. неознач., перев. у запереч. реченнях. Чий би то не був, будь-який.
Коваль Гердер .. не боїться нічийого гніву (Фр., VII, 1951, 89);
Він не працював, як звик вечорами.., й не лагодив нічиїх годинників (Довж., Зач. Десна, 1957, 217).
3. спорт. Ніким не виграний;
// у знач. ім. нічи́я, є́ї, ж. Результат гри, при якому ніхто не виграв.
Потім грав я з татом в шашки. Як зіграли? Нічия! (Нех., Ми живемо.., 1960, 60);
На обличчі Інни Варламової усмішка з’явилася вже давно, тільки-но диктор оголосив результати. Оця нічия для неї величезна перемога (Собко, Матв. затока, 1962, 30).
Словник української мови (СУМ-11)