нічий
НІЧИ́Й, я́, є́, займ.
1. запереч. Який нікому не належить.
[Йоганна:] Він нам говорив про царство боже, де .. люди уже не женяться й не віддаються, де кожна жінка нічия (Леся Українка);
Над нічиєю землею щохвилини злітали ракети (Ю. Яновський);
Мабуть, за власне вгіддя він не сварився б з таким запалом, як сварився зараз за це нічиє узлісся (О. Гончар).
2. неознач., перев. у запереч. реченнях. Хоч би чий, будь-який.
Коваль Гердер .. не боїться нічийого гніву (І. Франко);
Він не працював, як звик вечорами.., й не лагодив нічиїх годинників (О. Довженко).
3. спорт. Ніким не виграний;
// у знач. ім. нічи́я, є́ї, ж. Результат гри, при якому ніхто не виграв.
Потім грав я з татом в шашки. Як зіграли? Нічия! (І. Нехода);
На обличчі Інни Варламової усмішка з'явилася вже давно, тільки-но диктор оголосив результати. Оця нічия для неї величезна перемога (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)