ніякий
НІЯ́КИЙ, а, е, займ. запереч.
1. Уживається в заперечних реченнях для вираження повного заперечення.
Ніякий чоловік з гріхом не розминеться, — І в селах так, і в городах (Гл., Вибр., 1951, 100);
— Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить… (Мирний, І, 1949, 326);
Ніяких звісток від Юрія не мала [Шура] (Гончар, III, 1959, 181);
// Будь-який, який би не був.
[Руфін :] Я не боюсь ніяких поговорів (Л. Укр., II, 1951, 358);
Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки (Стельмах, І, 1962, 316).
2. у сполуч. з част. н і та ім. Уживається для заперечення якості, властивості, ознаки і т. ін. предмета.
Творчість безмежна.. і ніякий ні талант, ні геній нічого не зробить в цьому мистецтві, якщо не буде підкріплений.. знанням життя (Довж., І, 1958, 20).
3. у знач. прикм., розм. Поганий, нічого не вартий.
На дядькові гроші в семінарії вчився [Оверко], рибалка з нього був ніякий (Ю. Янов., І, 1954, 267);
Актор був з Генріха Генріховича .. абсолютно ніякий (Смолич, Театр.., ,1940, 173).
Словник української мови (СУМ-11)