ніяко
НІ́Я́КО, присл., у знач. присудк. сл. Те саме, що ні́я́ково.
Було, як день не побачить Тиміш дівчини, то вже й ніяко йому (Вовчок, І, 1955, 50);
— Ні, Марку, ніяко мені матір’ю [на весіллі] сидіти (Шевч., І, 1963, 316).
Словник української мови (СУМ-11)